Логин:
Пароль:
 
 
 
Примари кохання
Александр Белоус
 
Ти та я - полюси протилежні,
але в нас стільки схожих примар.
Я не знав, що кохання безмежне
і у ласках твоїх заблукав.
Ти та я - дві закоханих вежі
і між нами достатньо примар.
Я не знав, що кохання безмежне
і у ласках твоїх заблукав.

Примари кохання ми бачимо разом,
примари кохання - повітряна муть.  
Примари кохання затьмарили розум,
примари кохання нас в небо ведуть.

Ти та я - почуття незалежні,
і вони мерехтять без примар.
Я не знав, що кохання безмежне
і у ласках твоїх заблукав.
Ти та я - дві схвильованих стежки,
що зустрілися в світі примар.
Я не знав, що кохання безмежне
і у ласках твоїх заблукав.

Примари кохання ми бачимо разом,
примари кохання - повітряна муть.  
Примари кохання затьмарили розум,
примари кохання нас в небо ведуть.

© Copyright: Александр Белоус
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Авторская песня
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 79
Дата публикации: 18.11.16 в 13:14
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2014 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Создание сайта FaustDesign
Rambler's Top100