Логин:
Пароль:
 
 
 
Зведені долі
Лариса Сиченко
 
Запитаю тебе хто ми є,
Друзі, а може коханці,
І чому саме доля дає,
Прокидатись з тобою у ранці.

Я хочу лиш торкатись тебе,
Та вуста не говорять нічого,
В невідоме думками несе.
Я раніше не знала такого.

І зі мною ти скрізь та завжди,
Непомітно мене проводжаєш,
Ти кохаєш,і  шо не кажи,
Я знаю, ти це відчуваєш.

Скільки часу не було б у нас,
Я ціную кожну хвилину,
Та повторюю собі це не раз,
Що до тебе любов не загине.












© Copyright: Лариса Сиченко
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика любовная
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 37
Дата публикации: 13.07.18 в 15:47
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100