Логин:
Пароль:
 
 
 
Справжні слова
Анна Незборецкая
 


/..
Колись ти зрозумієш, що справжнє щастя - родина. Колись ти зрозумієш, що все, що оточує тебе - фейк. Колись ти приймеш біль. Біль утрати та страждань. Колись ти зрозумієш це обов'язково.. Коли ж? Хм.. Коли зрозумієш, що вже настала та пора іншого життя. Нової сторінки.. Так ти приймеш все старе, а потім викинеш чи спопелиш його, головне позбудься, інакше цієї нової сторінки не напишеш.. Подивишся навкруги.. Хто ж лишився? Родина, твоє давнє коріння та твоя кров. Мати чекає з відкритими обіймами, а у тата бере гордість. У тебе обов'язково хлинуть сльози, та не горя, а щастя. Бо ти вперше це пізнаєш..Те щастя, яке так старанно будував, воно пропало, бо його не існувало. Родина.. Була ж завжди.. Ти зрозумієш це, обов'язково.. Та не зараз не в цей день. Коли ж? Коли пізнаєш це оманливе щастя, а за спиною буде стояти батько і матір.. Ні, не" друзі" , а справжня частина тебе.. Яка завжди була, та тільки зараз пустила коріння надії..

© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика пейзажная
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 24
Дата публикации: 23.10.18 в 22:58
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100