Логин:
Пароль:
 
 
 
Забутий вальс..
Анна Незборецкая
 


§
Нехай казка оживе,
Даруючи надію припливе,
В зимній вечір, коли її ніхто не жде..
Нехай подарує тепло,
Щоб усе навкруги ожило ..
Щоб кожен згадав дитинство своє,
Десь серед них і було диво моє..
Тепло казка подарувала,
І в мить дитинство я згадала..
Як було тоді добре жити..
Щоб усе віддати за ті любі хвилини,
Де казка оживає,
І на очах дива не минає.
Де сховані надії,
Щоб ожили дитячі мрії..
Щоб забувся :біль, печаль,
Де серця мені свого не жаль..
Щоб змогла згадати я,
Що казка все ж таки жива..
Щоб знову стало радісно дитині,
У її маленькій Богом днині..
Щоб знову зимова казка розцвіла,
Притрушена пилом та забута вона.
Щоб знову ринула сльоза,
Від добродушного тепла..
Щоб знову всі герої ожили,
І вальс в ту хвилину поставили..
Щоб всі притрушені казки,
Прийшли до тебе у ввісні,
І знов подарували те,
Що колись до болю було серцю дороге.
  

© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика пейзажная
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 22
Дата публикации: 29.10.18 в 11:20
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100