Логин:
Пароль:
 
 
 
"Повія"
Анна Незборецкая
 


Всі стояли, наче перед собою побачили Бога. Стіни, які пофарбовані в білий колір віддавали свою вогкість та тисли мовчки.
-Чому ви стоїте, допоможіть, дівчині погано..
Одна із натовпу, середніх літ жінка допомогла Івану дотягти бідну дівчину до найближчої канапи. Хлопець приспів поруч з дівчиною, а піп подав води і скориставшись миттю нагадав людям, що церква допоможе кожній людині, хто в неї ввійде.
-Дякую.. - тихо промовила дівчина на склянку води, яку взяла тремтячими руками. На вигляд вона була дуже змученою, її коротка рижа стрижка була, наче розвареною..Наче, дівчину хтось подер, вся в бруді..
-Як тебе звуть? - тихо запитав Іван, йому було дуже жаль дівчини.
-Боженна...
-Сину, можна тебе на хвильку? - пані Стефанія мала дуже не задоволений вигляд, Іван лиш кивнув, і відійшов з матір'ю в бік по далі від народу. На їхньому задньому фоні всі принялись допомагати незнайомці. Зося взяла і витерла гарнчіркою весь бруд з її чарівного обличчя. Піп сів навколішки і проповідував її, а вона лиш опустивши голову уважно слухала..
-Кого ти привів, сину? Що про нас люди скажуть? Та вона ж.. - Тут її голос набрав злих оборотів, неначе, щось прогарчало -.. Вона, як повія, хіба ти не бачиш?
-Я і чути про це не хочу. - Іван мав бліде обличчя, але навіть ця блідність була йому до лиця. Він був дуже красивим, всіх дівчат в селі можна було зрозуміти, навіть, мені..
-Що тут відбувається? - поспішним кроком зайшла Олеся до церкви і побачивши цю всю картину мала переляканий погляд.
-Олесю.. - Зося підбігла до неї лишивши натовп.
-Хто це?
-Олесю цю дівчину привів Іван щойно.. А де ти була?
-По хусточку ходила, вдома забула.. Ти мені зуби не мовляй, кажи прямо хто вона?
Я тільки за поріг, а ви його вже до рук прибираєте?
-Заспокойся, нерви тут нідо чого. Я не знаю хто вона, не знаю. Бач моя мама теж допомагає їй.. - Вони разом глянули у бік Боженни.. - Зрештою, бідна дівчина, ніхто не знає, що з нею, може, скривдив хтось, Олесю май совість, тим паче у святому місці, геть серця не має? Бога побійся..
-Добре - з очей дівчини ледь сльози не ринули, але вона трималася гордо, як пані.
Вона просто підійшла до натовпу і тихо спостерігала, як допомагають дівчині та щось у неї питають. Вона хотіла зловити її погляд, та Боженна постійно дивилась в підлогу, тому це нікому не вдавалося.
-Звідки ти, дитино? Кажи, хоч щось, ми не зробимо кривди тобі, обіцяємо.
Поруч з нею сиділа жінка, яка допомогла Івану, та для впевненості тримала дівчину за руку.
-Я.. Я казатиму це тільки тому хлопцю.. Моєму рятівникові.. - голос дуже сильно тремтів, але разом з тим лунав упевнено і давав усе зрозуміти.
Зі словом "моєму" Олеся ледь не приросла ногами до підлоги. Її погляд був наповнений люттю, і якби не наповп, а тим паче це святе місце, то вона б роздерла бідодашну дівчину.Побачивши це, Зося взяла все у свої руки.
-Ходімо на вулицю.
-Я нікуди не піду.
-Я сказала ходім.. - Вперше Зося трохи грубо говорила до подруги, але іншого виходу не було і та послухалась. Пані Ніна - мати Зосі кинула на них лиш погляд, як вони йшли до дверей і, здається, він був схвальним.
-Мамо, я, навіть, чути про це не хочу. Ми допоможемо цій дівчинці хочеш ти цього чи ні, та я в тебе не питаю..
-Але сину..
-І так мені байдуже, що там про нас говоритимуть люди. Не хочете їй допомагати, не треба, я прийнанні постараюсь знайти її родині зв'язки, хоч щось, і поки я це робитиму, ви її мамо не троните..
-Си..
-Усе. Поговоримо вдома. Він кинув на свою матір холодний погляд та був дуже роздратований та втомлений, але як тільки підійшов до Боженни його погляд дуже пом' якшав. Пані Стефанія пішла за ним, стала до людей і мовчки з надутими устами спостерігала. Навіть, не хотіла наблмзитись до дівчини. Їй вона здавалася бридкою, але вона знала, що якщо її син так сказав, то він непримінно це зробить, перечити йому, означало нічого не робити, тому вона осторонь...
***
Продовження буде..



© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Повесть
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 41
Дата публикации: 08.12.18 в 01:32
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100