Логин:
Пароль:
 
 
 
Мамо
Люба Охман
 
Пригорнувшись, до тебе, згадаю
Про дитинство минуле моє
Рідна мамо, тебе я кохаю
І ціную за все, що даєш.

Твоє серденько часто від болі
Защемить, бо не легко тобі,
Ти не мала щасливої долі,
Та не рідко бувала в журбі.

Хоч не легко було, та служила
Ти з дитинства Ісусу Христу,
І молитися мене навчила
Доглядавши напів-сироту.

Хоч не мала я батька у хаті,
Ти за батька й за матір була,
На маленькій заробленій платі
Ти давала усе, що могла,

Ти прости мене рідна матуся,
Бо не слухала часом тебе,
Тільки зараз в минуле дивлюся-
Ти життя прожила не просте...

Моя мамо, не плач, бо вже скоро
Наш Спаситель на землю прийде,
Вже закінчаться сльози і горе
І спокій ти для серця знайдеш.
07.09.09

© Copyright: Люба Охман
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика философская
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 271
Дата публикации: 10.07.09 в 22:28
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100