Логин:
Пароль:
 
 
 
"Сонце серед хмар"
Анна Незборецкая
 


Чому всі навкруги брешуть?
Люди, вам самим ще не набридло,
Наші очі за вами стежать,
І ми для вас зовсім не бидло..
За що загинуло невинне тіло?
За що плакала ночами мати?
Ми скажем свою думку сміло,
Як треба, будем знову воювати..
Ви зрозумійте, ми вже не дурні,
А гроші вас всіх не врятують,
Як кошенята не сліпі,
Нам зараз сили всі дарують..
І люди які йому руки жмуть,
Пробилось сонце серед хмар,
Люди йому в серце надію дають,
Він за злом стежить, неначе, радар..
Коли людей ногами били,
Коли сочилась з тіла кров,
І зупинялись в тілі жили,
Зникала на землі любов..
Та люди вийшли, не боялись,
Коли його ще не було,
І для землі вони старались,
Посіять вічне там добро..
І у нас вийшло..
У кожного з нас..
Мати скоро всміхнеться,
Дитина піде у садок,
Для нас сонце іще проб'ється,
Створене із наших червоних ниток..
Із наших надій,
Із нашої любої землі,
Із наших самих вірних мрій,
Ми тепер з вами не одні..
Тільки треба трохи почекати,
Господь любить тих, хто чекає,
Ще трохи лишилось страждати,
Бо він уже усе ламає..
Тільки одне прошу :
Брехати уже не треба,
Ми уже забули її,
Ми хочем чистого неба,
І створить всі мрії свої..

© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Поэтические переводы
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 14
Дата публикации: 13.08.19 в 13:12
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100