Логин:
Пароль:
 
 
 
"Їду я в машині"
Анна Незборецкая
 


Їду до кохання у своїй машині,
Сонце ще з - за хмар не думає вставати,
Що буде в новій людині?
Що мені тепер чекати?
Іду у своїй машині до долі,
Знаю,як вона виглядає,
Де мені знайти паролі?
Бог мені ними серце крає..
Хто ти - незнайомиць мій?
Чорні вії, чорні брови,
Погляд, певне чарівний,
Що потрібні автостопи..
Сонце ще не думає вставати,
Дає час на роздуми дитячі,
Що мені тобі давати?
Для твоїх очей прекрасних..
Чи будемо гуляти ми під місяцем?
Чи візьмеш тепло моєї руки?
Будеш ти чарівним принцем,
Що здіснить до мене кроки?
І солоний моря бриз,
Мене більше не злякає,
Доля вручить тому приз,
Хто її завжди чекає..
Та чи я тебе чекала?
Чи з-за тебе ночей не спала,
Біль у серці своєму вбивала,
І долі наші сама я сплела?..
Ох, не знаю, поки мчить дорога,
І тиша в машині стоїть,
Серце моє наповнює тревога,
І воно трохи болить..
А як зізнаєшся в коханні,
То що мені робити-
Це ж зовсім не гра,
Чи мені тебе любити,
Бо в ній все ділиться на два..
І що подарують мені ці три дні?
Що скажеш при зустрічі мені?
Це може бути дуже бистра іскра,
Та чи залишилось ми в ній одні?
Я своє серце закрила давно,
Але не скажу, що мені все одно..
А поки мчить дорога швидко,
Я побачу тебе через декілька годин,
Сонце в хмарах тихо спить,
Скільки ще в серці причин?...

© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика любовная
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 16
Дата публикации: 18.08.19 в 21:21
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100