Логин:
Пароль:
 
 
 
"Надія" частина ||
Анна Незборецкая
 


Ти говорив, що буду твоєю,
І буду завжди тобі однією.
Що будемо разом,
Неначе, те гарне свято,
І буде ідей у нас ще багато.
Я з тобою засинала,
Колискову співала,
І ніжно кохала.
Те сонце крізь штори, так гарненько пробилось,
І ми не мовчали,
А гучно співали.
Про те, що ми вільні,
Як той птах навесні,
Але все одно він чекає осені.
Ми засинали,
В обіймах згорали,
І тихо до рук своїх світ пригортали.
Ти так гарно розказував про майбутнє,
А я вірила, як маленька дитина.
І досі я вірю,
То не є провина,
То просто у серці маленька надія.
Ти розказав, як мене покохав,
І я згадала,
Як тебе покохала..
Сліпе дівча,
Що не бачить кінця.
Не бачить правди, або її ховає,
Хоча в глибинах вона добре знає,
Що він не ідеал, але надія не вмирає,
Вона так просто в його обіймах потопає,
І не відпускає,
Бо інакше вмирає,
І він не відходить,
Бо про це знає.
І надія у серці красно оживає,
Нехай весь світ тепер зачекає..
Бо народилась надія,
В тому серці, що кохає,
І нехай увесь світ про це заспіває...
Частина ||

© Copyright: Анна Незборецкая
Перейти на страницу автора

Версия для печати
 
Жанр произведения: Лирика философская
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 33
Дата публикации: 16.11.18 в 17:21
 
 
Рецензии
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии.Нет ни одного комментария для этого произведения.
 
   
   
© 2009-2018 Stihiya.org. Все права защищены.
Гражданско-поэтический портал.
Rambler's Top100